Багато людей знайомі з дірою в озоновому шарі над Антарктидою. Набагато менш відоме аналогічне явище, що спостерігається над Арктикою, в Північній півкулі. Тепер дослідники виявили зв'язок між виснаженням озонового шару і стійкими погодними аномаліями в деяких регіонах.

Руйнування озонового шару було особливо вираженим навесні 2011 і 2020 років, коли дослідники клімату спостерігали дивовижні зміни погоди. Ці явища призвели до надзвичайно жарких і сухих років в Центральній і Східній Європі, а також в Сибіру. З іншого боку, для полярних регіонів у кожному випадку спостерігалося випадання опадів вище середнього рівня.

Щоб виявити зв'язок між озоновою дірою та аномаліями погоди, дослідники моделювали це явище, включивши зменшення озонового шару в дві різні кліматичні моделі.

Імітації, виконані за допомогою двох моделей, в значній мірі співпали з спостереженнями екстремальних 2011 і 2020 років, а також восьми інших подібних подій, які використовувалися для порівняння. У майбутньому ці нові результати можуть сприяти складанню точніших сезонних прогнозів погоди та клімату.

Стратосферний полярний вихор, смуга сильного вітру на висоті від 30 до 50 кілометрів, знаходиться під сильним впливом коливань концентрації озону в стратосфері. Цей вихор виникає через різницю температур між областю над полюсами, де взимку дуже холодно, і областями в нижчих широтах, де тепло.

Зазвичай частина ультрафіолетового (УФ) випромінювання, що випускається сонцем, поглинається озоновим шаром. Цей процес викликає нагрівання стратосфери, що призводить до розпаду полярного вихору навесні. Але якщо озону менше, стратосфера поглинає менше тепла і вихор стає більш інтенсивним.

Ситуації з сильним полярним вихором пов'язані з теплою і сухою погодою в південній половині Європи, і вологою погодою в Арктиці, через північний шлях циклонів.