Захоплююче погодне явище: рожеву, фіолетову чи навіть помаранчеву блискавку можна побачити не щодня. Проте їхні кольори - не оптична ілюзія, а цілком нормальний супровід потужних літніх гроз.

Однак для того, щоб це вражаюче небесне видовище розкрилося у всій своїй красі, повинні ідеально збігтися деякі метеорологічні та фізичні умови.

З одного боку, не повинно бути надто яскраво з точки зору часу доби, бо інакше тонкі кольорові нюанси затьмарилися б і перестали б сприйматися нашим оком. З іншого боку, повітря навколо грози має бути особливо електрично зарядженим, щоб воно могло впливати на сприйняття кольору.

Це відбувається тому, що електричний заряд змінює фізичні властивості молекул повітря таким чином, що особливо довгохвильові червоні компоненти світла розсіюються і виділяються, тоді як короткохвильові сині і зелені кольори сильніше поглинаються, тобто відфільтровуються.

Цей ефект посилюється, коли сонце стоїть низько, тобто ввечері або вранці, оскільки червоні компоненти сонячного світла розсіюються особливо добре. У цьому випадку більше червоного світла потрапляє в хмарний комплекс грози з самого початку і підкреслює розсіювальну поведінку заряджених молекул повітря.

Нарешті, відстань блискавки також відіграє вирішальну роль у її кольорі: чим ближче блискавка, тим білішою вона здається. З іншого боку, якщо вона віддаляється, її світло набуває все більш жовтогарячих відтінків, аж до іржаво-червоного. Особливо добре це можна спостерігати під час нічних гроз з віддаленими блискавками.

Це пов'язано з довшим шляхом світла крізь туманні або навіть запилені шари земної атмосфери поблизу горизонту. Вони переважно розсіюють червонуваті кольори і фільтрують інші.

Цей же ефект призводить до того, що Сонце і Місяць майже завжди виглядають червоними біля горизонту. Ранковий і вечірній червоний колір також пояснюється цим оптичним явищем.