Гроза – це локально обмежене явище опадів, супроводжуване електричними розрядами (блискавками). Потужна початкова хмара (купчасто-дощова) характерна для грози. Вона утворюється, коли тепле повітря підіймається і при цьому охолоджується. Напруга накопичується в хмарі і розряджається у вигляді блискавки. Грози часто приносять сильні зливи із градом і штормовими вітрами.

Рушійною силою кожної грози є сонце. Воно нагріває земну поверхню, яка, в свою чергу, нагріває шари повітря над нею. Під час цього процесу повітря розширюється і стає легше. Подібно повітряній кулі, легке тепле повітря починає підніматися вгору, охолоджуючись при цьому. Надлишок водяної пари зрештою конденсується в найдрібніші крапельки води, і повітряний потік постає у вигляді розбухаючої хмари.

Початкова хмара підноситься все вище і вище і незабаром утворює хмарну "вежу", часто висотою більше як 10 кілометрів, в якій швидкість висхідного потоку досягає понад 150 кілометрів на годину.

Світлі, позитивно заряджені кристали льоду накопичуються у ковадлоподібному крижаному щиті хмари, тоді як їхня темна основа стає негативно зарядженою через надлишок електронів, що надходять від падаючих опадів.

Хоча температура біля основи хмари ще вище нуля, зі збільшенням висоти швидко стає холодніше, а в районі її вершини спостерігаються сильні морози нижче мінус 50 градусів. Це значення, при яких хмара складається тільки з вихрових кристалів льоду. Однак через високу швидкість висхідного потоку незліченна кількість водяних крапель також переноситься в крижану зону хмари. Вони прикріплюються до кристалів льоду, роблячи їх більшими і важчими: утворюються градини.